вівторок, 13 березня 2018 р.



                         

                                                                       Покоління відходить ,
                                                покоління приходить ,
                                                а земля вічно стоїть

                                                                   Старий Заповіт

       Таким був сьогодні епіграф до теми з української літератури " Сава і Рахіра - уособлення духовної деградації в повісті "Земля". Трагедія шляхетної, чутливої душі Анни в жорстоких обставинах тогочасного сільського життя та протиставлення їй жорстокої, самовпевненоїРахіри". Коли появилася з пластиліном в руках на урок української літератури в десятому класі, то першою фразою прозвучало " А у нас урок трудового навчання?", на що учням запропонувала ( за допомогою пластиліну) дати характеристику героям повісті Кобилянської "Земля" та провести порівняння з реальним сучасним життям. Кілька секунд на організацію і, знаючи зміст твору, процес пішов.

Першим завданням , що було для учнів - зліпити землю, яку вони бачать. І, так як у нас обмаль часу (всього 45), кожень учень виконував свою роль. На зеленій землі миттю виросли квіточки , дерева, озерце, колодязь, кінь, відерце, стежка ... І ось готовий символічний наскрізний образ , який проходить через увесь твір О. Кобилянської-земля. Далі учні розкривають психологію персонажів, висловлюючи власні думки , сперечаються, співчувають , пробують вирішити "вічні проблеми"

На землі появляється перша героїня , над якою учні зробили суд- коханка Сави Рахіра – його двоюрідна сестра, наполовину циганка, яку вважають однією із найбільш негативних образів повісті, і яку звинуватили (десятикласники) , що саме вона причина братовбивства. Рахіра мала багато спадкових вад: злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив’язала його до себе. Саме внаслідок її намовлянь (що в разі смерті Михайла вся земля дістанеться їм) Сава зважився на вбивство брата. 

Сава – повна протилежність Михайлові. «Сава був високий на зріст. Його обличчя можна 6 назвати гарним, якби не холодний блукаючий погляд великих сірих очей».«Росте й горнеться кудись… на не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться» (Івоніка про Саву).


Михайла хотілось зліпити дуже скромного і красивого, бо він « був мов образець! І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою». «Його висока горда постать перевишала всіх, мов дуб, а на його тепер ясно освітленім лиці з узад зачесаним волоссям, що спадало на плечі, із вузьким білим чолом, відбивався цілий настрій його душі. Несамовита відвага незвичайної хвилі і жаль».
Наймичка Анна . Надзвичайно бідна дівчина з сумною долею: «Нічого не мала, була убога, а лиш виставлена на гнів матері і штовханці брата, якою ні один хлопець у селі не журився». Анна мала привабливу зовнішність: «Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям… на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності».
Анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед Михайловою любов’ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей.




Через вбивство Михайла , учні заплямовують все червоними сльозами , бо тут не знаходять жодних пояснень щодо вчинку Сави та Рахіри, вони осуджують злочин як протиправну, ворожу для людини дію, як духовну деградацію особистості.








                          
На кінець уроку учні роблять висновок що : 
                                          Покоління відходить ,

                                             покоління приходить ,

                                       а земля вічно стоїть

                                                                   Старий Заповіт